Дорога героїв SNP – найдовший пішохідний маршрут Словаччини – це незабутній досвід на все життя!

Автор: Юрай Лукаш (Juraj Lukáš), власник і головний редактор  OutdoorFilmy.sk

foto: outdoorfilmy.sk

Мрія багатьох «божевільних»  –  це пішки пройти через усю Словаччину від Дуклі до Дєвіна. Так звану Дорогу героїв SNP (Cesta hrdinov SNP). Дорога героїв SNP – це найважливіший туристичний маршрут  Словаччини, який тягнеться із північно-східної (Дуклянський перевал) аж до західної частини країни (Брадло). Звідтіля простує до Дєвін як шлях Штефаніка (Štefánikova magistrála). Дорога героїв SNP проходить через більшість відомих місцевостей Словаччини, які відіграли важливу роль під час Словацького національного повстання  (в 1944 і 1945 роках).

джерело: cestasnp.sk

Повсякчас згідно з червоною позначкою

Червоні позначки вас супроводжуватимуть протягом усієї Дороги героїв, яка завдовжки становить включно з гірськими вершинами 750-770 км. Подолати цей шлях вам вдасться за 25-28 днів. З ландшафтної точки зору цей туристичний маршрут є дуже різноплановим (про що свідчить його протяжність), тягнеться не лише через гори, а й охоплює заселені місцевості.  Але переважно шлях проходить горами та гірськими хребтами.

foto: Andrej Hrubša

Цікавинки Дороги:

• Поступово пройдете Ондавську Врховину, Чергов, Шарішську Врховину, Воловське Врхи, Низькі Татри, Велику Фатру, Кремніцке Врхи, Ж’яр, Стражовске Врхи, Білі Карпати та Малі Карпати.
• Найвищою точкою маршруту є гора Дюмб`єр в Низьких Татрах – 2043 метри.
• Підвищення сягають до 3000 метрів.
• Дорогою пройдете й символічний центр Європи – Светоянським костелом в селі Крагуле.
• Весь шлях можна подолати й без наметів завдяки мережі притулків, хат, стріх. Потрібно лише скласти план-графік і прорахувати усі незручності.
• В одному місці, Білих Карпатах, траса перетинає державний кордон – 26 км територією Чехії.

foto: Pavol Láštic

Досвід Матуша Лашана (Matúša Lašana)

Матуша Лашана не потрібно нікому представляти. Його добірка відеоробіт «Somewhere in Slovakia» знайома кожному закоханому в словацькі гори.  Звичайний юнак з Кошиць, по закінченні державних екзаменів з медицини, вирушив у пішохідну подорож Дорогою героїв SNP з почуттям, що наша природа багато йому дала, а також із прагненням пережити знову щось таке, що, можливо, вже й не повториться.

«Люди часто вважають, що фотограф-пейзажист повинен багато переходити, але частенько все навпаки. Біганина за бездоганними кадрами в мені вбила будь-який смак до туризму, але поступово щось почало змінюватися. З огляду на те, що мені подобається працювати самостійно, мені все ж було зрозуміло, що самому подолати такий шлях буде важко, тому ми скооперувалися з Паволом Лаштіцом та Майкою Прокіпчаковою й вирушили Дорогою героїв SNP, нав’ючені рюкзаками, не лише із туристичним а й зі спорядженням фотографа».

foto: Matúš Lašan

Тебе чимось здивувала Дорога?

Багато етапів вважав «транзитними», коли добиратимуся від однієї гарної локації до іншої, але був дуже задоволеним, коли виявилося, що я помилявся. Щодень приносив щось нове, що й не міг передбачити, що в даній місцині приховано. Краєвиди, ліси, гарні луки… Того всього було багато і я щасливий, що мав змогу все це пережити, побачити та задокументувати.  Хоч і знав про красу своєї країни та не очікував від неї на найбільші сюрпризи. Податися у таку дорогу, особливо після виснажливого року, коли не мав часу ані на туризм, ані на фотографування, для мене це був стрибок у незнане. Були погані дні, а бували ще й гірші. Тіло боліло, противилось екстремальному навантаженню, але саме тому пішов у цей похід – знайти і розширити власні обрії.

Наскільки важким був твій рюкзак і чи взяв із собою щось зайве? І навпаки – чогось не вистачало в дорозі?

Мій рюкзак мав біля 20 кг, звісно це залежало від того, де саме поповнювали запаси. Десь 5 кг з тієї ваги важила фототехніка, завдяки якій задокументував увесь шлях. Спочатку трохи недооцінив погодні умови, очікував на теплі літні ночі, але температура падала до +10С. Вдома в Кошицях спакував теплу куртку, светр і цигейку. Також в дорозі додалася шапка, рукавиці. Все це надзвичайно мені знадобилося. Ніколи б  не залишив це все вдома.

foto: Pavol Láštic

Що сама дорога дала тобі?

З’ясував, що, вирушаючи в такі маршрути, головне  – сила не в ногах, а в голові. Звісно знав це й раніше,  але чого не підозрював так це того, що в моменти ступору так важко налаштуватися на позитив.  На щастя дорога подарувала мені відмінних напарників, які допомагали долати подібні кризи. Звісно ми й надалі зустрічали чудових людей. Мова йде не лише про ходіння, а й про людей. Знову підтвердилося, що в горах зустрінеш лише тих добрих ))).

***

Матуш поступово разом зі своєю командою працює над документальним фільмом про подорож Дорогою героїв SNP. Хто би хотів здійснити таку мандрівку, але через брак часу або з будь-яких інших причин не може це зробити, може приєднатися до «їхніх» пригод через fb сторінку MLandscapes або Pavol Láštic Creative 😉

foto: Pavol Láštic

Чим швидше зберетеся, тим краще

Дорога героїв SNP – це виклик, таких у Словаччині небагато. Для опису відчуттів бракує слів, але одну річ вам пораджу – забудьте про заяложені стереотипи й вирушайте в дорогу.  Це звільнення…

Джерело: Портал Outdoorfilmy.sk – унікальний ресурс, аналогу якому немає на просторах Словаччини-Чехії. Портал створено у квітні 2011, як спроба двох любителів гір створити й для людей  з подібними захопленнями платформу для розповідей про цікаві місцини, гори, довгі дороги, пригоди за допомогою фото- та відеоматеріалів – навіть якщо сидять перед моніторами.

Переклад: Ірина Пушкар