ПЕТЕР МІХАЛІК: «У літературному плані вважаю Україну однією з найсильніших країн сучасної Європи»

Петер Міхалік/Peter Michalík

Відгримів VІII Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал», залишивши в душах читачів приємні враження, спогади. Хтось відкрив для себе нових авторів, а комусь навіть поталанило поспілкуватися з улюбленими письменниками та поетами. Своїми враженнями про Україну та її книжкові фестивалі поділився в розмові зі мною Петер Міхалік, засновник і програмний директор Братиславського книжкового фестивалю BRaK (Словаччина).

Петер Міхалік (народився 1985 року в Тренчині) – вивчав філософію, мову та літературу. Як автор і редактор співпрацює зі словацьким культурним радіо «Devin». Засновник і програмний директор видавництва «Brak» та Братиславського книжкового фестивалю BRaK, що виник у 2013 році. За роки свого існування фестиваль перетворився на один з найважливіших заходів літературного життя Словаччини. Організатори радо вітають і завжди запрошують гостей з України, зокрема цьогорічним гостем братиславського книжкового свята був Сергій Жадан з гуртом «Жадан і Собаки», торішніми – Романа Романишин і Андрій Лесів (творча майстерня «Аґрафка»), Юрій Іздрик, Грицько Семенчук («drumТИaтp»). За словами Петера Міхаліка, задумувався  BRaK передовсім як фестиваль малих видавців, котрі люблять великі книги.

В Словаччині маленьке видавництво – це одна людина чи група людей. Іноді це родина, котра займається видавничою справою, і котра з трепетом та любов’ю ставиться до своїх видань. Виступаючи на Книжковому Арсеналі, Петер розповів про конкурс ілюстраторів, започаткований саме на їхньому фестивалі, –  Bratislava Artist´s Book Award 2018, – в якому ілюстратори з України також можуть взяти участь (про умови та вимоги читайте на сторінці BRaK).

– Пане Петере, знаю, що Ви відвідували торік Форум видавців, неодноразово бували в Україні.  Нині вперше на Книжковому Арсеналі. Чому вирішили взяти в ньому участь? Поділіться своїми враженнями.

– Нас запросили організатори, це було дуже приємно. Особливо з огляду на натхненні відгуки торішніх гостей Книжкового Арсеналу Моніки Компанікової, Марека Вадаса, Сільвестра Лавріка. Без вагань відразу ж погодився, навіть не зазираючи до календаря.

Дійсно,  я неодноразово бував на Форумі видавців. Львів – одне з наших улюблених місць.  Форум видавців – це фестиваль, з яким найбільше співпрацюємо, допомагаємо підготувати участь у ньому словацьких гостей. Радо приймаємо запрошення й вважаємо цей захід неймовірним з організаційного погляду, програми заходу. Найбільше мене захоплює, що у Львові в ході Форуму все місто просто починає жити літературою, чого досягнути доволі важко. Наш фестиваль BRaK відбувається у закритому просторі. Всю діяльність намагаємося сконцентрувати в одному палаці (йдеться про Pisztoryho palác – І.П.). Для нас львівський Форум – це величезний виклик та одночасно натхнення спробувати вийти за межі палацу й також організувати фестиваль у цілому місті. Щодо Книжкового Арсеналу, то я вражений розмірами приміщення, й вважаю його одним з найкращих місць для проведення таких фестивалів. Тут більш спокійна та розкута атмосфера, ніж на Форумі,  що сприяє зустрічам, налагодженню нових контактів.

– На вашу думку, які відмінності між українськими й словацькими книжковими фестивалями?

– Головна відмінність, звісно ж, у масштабах і розмаху фестивалів. Та найголовніша – це те, що тут, в Україні я бачу, як молода аудиторія цікавиться своєю літературою. Помітив, що українські автори, такі як Сергій Жадан, Юрій Андрухович не відмежовуються від суспільно важливих питань. Словацькі письменники, на жаль,  не є суспільними авторитетами. Це щодо відмінностей. А спільне – це те, що і в Україні, і в Словаччині після досить тривалого насичення західними книгами та творчістю почався справжній творчий вибух серед молодих митців. Кажу не тільки про суто літературу, а й про дизайн шрифтів, графіки, ілюстрацій тощо. Наші країни за останні роки досягли неймовірних результатів у цих напрямках.

– У вашому видавництві «Brak» вийшли друком перекладені книжки наших Сергія Жадана, Тараса Прохаська, Романи Романишин і Андрія Лесіва. Звідки така зацікавленість сучасними українськими авторами?

– Як організатор книжкового фестивалю намагаюся цікавитися й орієнтуватися в різних літературах. Особисто для мене сучасна українська література стала великим відкриттям. У літературному плані вважаю Україну однією з найсильніших країн сучасної Європи. Українські письменники є нарівні зі всесвітньо відомими сучасними авторами. Водночас ми виходили з того, що на словацькому ринку література сусідньої нам країни була представлена мінімально.  За словами Патріка Ор`єшека (Patrik Oriešek), що здійснив переклад книжок вищезгаданих авторів,  починаючи з 1989 року в Словаччині практично не публікувалися перекладені твори українських письменників. Нам цікаво, чим живе Україна. Бачимо, що тут відбуваються дивовижні речі, які можуть стати складовою частиною й нашої діяльності.

– Яких українських письменників хотіли би ще опублікувати? Чи цікаві вам українські класики?

– Наразі готуємо переклади інших книжок Романи Романишин і Андрія Лесіва (творча майстерня «Аґрафка») «Я так бачу», «Тихо, голосно, пошепки». Плануємо також спільну роботу з «Аґрафкою» над книжкою, яка побачить світ у 2019 році.

Маю визнати, що мало обізнаний з українською класикою. Як видавець я зараз більше зосереджений на сучасних українських авторах, котрі, так би мовити, виросли на багатих українських літературних традиціях та винятковій культурі. Це питання часу, коли ми звернемо погляди й на іншу добу.

 Також ви можете прочитати інтерв’ю Петера Міхаліка в газеті «Czech&Slovak IN», 2018, спеціально підготовленій до Книжкового Арсеналу Чеським центром у Києві.

Розмовляла Ірина Пушкар