“Матері” Павола Ранкова

23-rankov-cover-printkorПро роман «Матері» словацького письменника Павола Ранкова

Коли в Словаччину зайшла Червона армія, Зузана оплакувала коханого, російського партизана Алєксєя, загиблого від рук нацистських окупантів. Раптом – арешт, звинувачення в зраді, і от вона вже в переповненому потязі, що везе до лісозаготівельних таборів ГУЛАГу безправних рабів «держави переможного соціалізму» – жінок, запідозрених у співпраці з нацистами… А через багато років Зузана розповість, що їй довелося пережити там, за межею добра й зла, і її історія допоможе іншій жінці відстояти право на власну гідність і на материнство.

Цей майстерний роман про любов і прощення до останньої сторінки тримає читача в напрузі й викликає захоплення нездоланною силою, яку здатна виявити жінка заради дитини.

Про автора

Павол Ранков народився 16 вересня 1964 року в місті Попрад. По закінченні гімназії в Братиславі вивчав книгознавство та бібліотечну справу в Університеті ім.Коменського. Працював   методистом Словацької національної бібліотеки в Мартіні та в Словацькій педагогічній бібліотеці в Братиславі. З 1993 року є асистентом на Кафедрі книгознавства та суспільної інформації на Філософському факультеті Університету Коменського. Живе в Братиславі.

Літературні нагороди

Премія Angelus (2014) за польський переклад роману «Stalo sa prvého septembra (alebo inokedy»)

Премія Літературного фонду за роман «Матері» (2011)

Премія ЄС за літературу (2009)

Переможець літературного конкурсу “Оповідання року” (2001) щоденної газети SME

Премія Letterario Internazionale Jean Monnet (1997)

Премія ім.Івана Краска (1995) за збірку оповідань «S odstupom času»

Автор про себе

Я не говорю за жодне покоління й не належу до жодної генерації. Проте я не пригадую, щоби в нас за останніх двадцять років якийсь поет чи прозаїк говорив за своє покоління.  В майбутньому зроблю полегшу читачам. Частіше додаватиму якісь «закінчення»  до своїх книг, щоби так не мордувалися.

Інтернет в значній мірі віддзеркалює фрагментарність,  еклектику, обмеженість та комерціалізацію інформаційного суспільства, в якому живемо. Хоч і наповнений віршами, але не знайти в ньому повний доробок жодного автора, ставить в один ряд Вільяма Шекспіра та Стівена Кінга, Одіссея та Дракулу. В мережі значно більше розмов з авторами, ніж уривків з їхніх книг. Інтернет містить велику кількість метаінформації про літературу, крім того, стосовно літератури виконує рекламно-пропагандистську функцію. Сьогодні в  сфері читання художньої літератури Інтернет – це біда для бібліотек.

Джерело: Видавництво Комора, LIC

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Архіви
Категорії