“Відчайдушно гарне життя” Марека Вадаса

Про збірку оповідань «Відчайдушно гарне життя» словацького письменника Марека Вадаса

Відпустити поводи фантазії… Напрочуд природно вчинив це словацький письменник Марек Вадас, створивши захоплюючі оповіді, з якими оце познайомиться читач. Але письменник не лише створив їх, він водночас заохочує і свого читача зробити такий же крок – відпустити поводи власної фантазії, – тоді й стануться нові дива… Літературна критика зауважила, що фантазія у прозі Марека Вадаса є ядром його художнього світу: саме з неї і постають всі житейські історії, «вона випливає з процесу асоціації при ефективному сприйманні дійсності».

Читаючи мінімалістичну прозу Марека Вадаса, пригадується іспанська приповідка: «Не вірю у відьом, але, безперечно, вони існують».

«Відчайдушно гарне життя» – це оповідання Вадаса з книжок «Цiлитель» і «Чому смерть сміється» у перекладі Івана Яцканина.

Про автора

Марек Вадас народився 28 травня 1971 у Кошицях. Закінчив філософський факультет Університету ім.Коменського в Братиславі (естетика, словацька мова та література). Працював редактором, репортером.  Неодноразово здійснював тривалі подорожі Африкою (Камерун, Чад, Габун,  Нігерія). Дебютував збіркою оповідань «Малий роман» (1994).

Літературні нагороди

Премія Anasoft litera 2007  за збірку оповідань «Цілитель»

Премія Bibiany  за найкращу дитячу книжку «Казки з чорної Африки» (2004)

Премія Літературного фонду за збірку оповідань «Малий роман» (1994)

Автор про себе

Як тільки людина ступить на африканську землю, то мусить зняти годинник з руки. Тут час не має значення. Пам’ятаю свою першу подорож до джунглів, в яку автобус мав вирушити о восьмій. Просидівши чотири години за склом в сорокаградусній спеці, спостерігаючи за новими подорожніми, яких набилося в автобус так, що голови, дупи, груди стирчали з вікон, а автобус був перевантажений втричі, сказав собі – досить. Буду грати за вашими правилами. Інакше мій європейський мозок перетвориться на кашу, а нерви здадуть. Відтоді спокійно чекаю на зупинках, при тому відчуваю,  що не існує втраченого часу. Якщо мені випадає кількагодинне очікування, то проводжу його за балачками або роздумую про вчорашній день. Переконаний, що не пропущу жодної важливої події. Не бачу сенсу гнатися за строками.

Джерело: Видавництво TIMPANI (Ужгород), LIC