Спів і живопис як візитна картка України в ЄС (Друга частина)

Люди світу

В державному оперному театрі Кошиць працюють декілька українців. Вони зайняті в хорі, балеті і в оркестрі, також там є подружжя українських солістів – тенор Максим Куценко і мецо-сопрано Мирослава Гаврилюк. Вокалістка родом з Тернополя, виросла у сім’ї музикантів. Вона каже, що з дитинства їй передбачали музичну кар’єру. Тому розвивалась різносторонньо, займалась балетом декілька років, згодом – фортепіано, за цією спеціальністю закінчила музичне училище. А в консерваторії – вокальне відділення.

Шлях до Словаччини не був легким. Спочатку приїхали в Братиславу, але згодом перебрались у Кошиці. Головною причиною переїзду була близькість до України, подружжя почувається тут комфортно і природно.

«Я не є тією людиною, яка йде легким шляхом. Мене ніхто не возив на конкурси, їздила сама. Особливо на мої перші поїздки – в Сарагосу і в Барселону. Не було на кого розраховувати, лише на себе», – розповідає Мирослава.

Словаки в театрі сприймають Мирославу і Максима як гостей. Ба більше, вона і сама так почувається. «Але це наша робота. Вона узагалі полягає в тому, що ми люди світу. Бо сьогодні ти працюєш в одному театрі, а потім отримуєш шанс – і вже в іншому місці. Ми намагаємось взяти від долі усе і йдемо вперед», – стверджує вона.

Оперна співачка відчуває, що словацький народ прихильний до українців. А ще – у них є хороша риса цінувати свою культуру, звичаї. Мирослава дуже хоче, аби українці теж мали таку рису. Коли їздила на різні конкурси, то бачила, наскільки інші підтримували своїх виконавців, це помітно і в рецензіях, і в розмовах. «Нам бракує цього для того, щоб наша країна стала такою ж самодостатньою. А вона має величезні таланти, і ми гідні більшого», – вірить вона. В певний момент Мирослава зрозуміла, що українці занадто скромні люди, і часто це заважає. Особливо в такий складний момент історії.

Про своє творче досягнення Мирослава розповідає так: «У грудні була та межа, до якої я прийшла свідомо – це партія Кармен. Вона була визначальною для мене, я її повністю відчуваю. До неї йшла дуже довго, бо не була спочатку готова психологічно. Ця партія дуже глибока і поєднує в собі дуже багато характерів. Ця циганка не є такою простою, як її бачить більшість співачок. Вона мінлива, але водночас яскрава. Я її виносила і виплекала. Це була моя прем’єра – перший вихід з цією партією на сцену. І хотіла її виконати саме в цьому театрі».

Мирослава має великі плани – мріє про «Монтеккі і Капулетті» Белліні. Там є партія Ромео. Називає її войовничою, динамічною і такою, що якраз підходить їй. А ще хоче заспівати голосом Шарлотти з опери «Вертер».

Мирослава каже, що поки вони з чоловіком молоді, то хочуть пізнати якомога більше. Хочуть дізнатись, як українців сприймають в різних країнах, побачити свій максимум, чого можна досягнути. Не будуть зупинятись лише в одному театрі, зараз інші ритми. Тому поїхали з дому і намагаються досягати висот, але дуже плекають надію, що повернуться в Україну.

«Розумію, що в мене поетапне життя – є етап закінчення консерваторії, є етап в театрі на Подолі, потім народження моєї доньки, а зараз – це межа. Це нове життя, яке приносить і сценічні, і творчі зміни», – каже співачка.

День прем’єри «Кармен» виявився символічним для Мирослави. Кастаньєти їй подарувала викладачка, народна артистка України Людмила Юрченко в день закінчення Національної музичної академії імені Петра Чайковського, вони завжди з нею на згадку про той день

День прем’єри «Кармен» виявився символічним для Мирослави. Кастаньєти їй подарувала викладачка, народна артистка України Людмила Юрченко в день закінчення Національної музичної академії імені Петра Чайковського, вони завжди з нею на згадку про той день

«Де б ми не були – усюди представляємо Україну, і це для мене велика честь. Я хочу бути візитівкою країни, і я така не одна. Бо наших прекрасних голосів багато по всьому світу. І в Австрії, і в Німеччині, і навіть в Х’юстоні. Нам є чим пишатись», – стверджує Мирослава.

Джерело: Закарпаття онлайн