Якуб Югас: “Завжди хотів тут побувати, дослідити країну…”

Якуб Югас/foto: МАЧ

Ось і завершується найтриваліший транскордонний літературний фестиваль Місяць авторських читань-2018. Одним із гостей зі Словаччини, з котрим можна буде поспілкуватися сьогодні, 1 серпня у Львові, буде молодий письменник Якуб Югас. Забігаючи наперед, я написала Якубу й він радо погодився відповісти на кілька моїх питань.

Якуб Югас народився у 1990 році в місті Лученець, що знаходиться неподалік від словацько-угорського кордону. Вивчав культурологію в Університеті Конштантіна Філософа в Нітрі та теорію інтерактивних медіа в Університеті імені Масарика в Брно. Працює в публіцистиці, веде музичне видавництво Mappa editions. Його дебютна прозова книжка «Новорічний підйом на Ясеніну» (2016) була удостоєна літературної Премії імені Яна Йоганідеса-2018 за внесок у розвиток словацької прози.

– Пане Якубе, ви вперше відвідаєте Україну? Які ваші очікування від цієї подорожі?

– Переважно я намагаюся не покладатися на очікування. Це буде моя перша подорож Україною, що вважаю ганьбою, бо всі сусідні країни більш-менш об’їздив. Завжди хотів тут побувати, дослідити країну – від пагорбів до міст, культури та всього, що її творить. Скласти свою власну думку на  те, що нам «підкидають» наші медіа. Почути її жителів. Саме Григорій Семенчук (співорганізатор МАЧ у Львові – І.П.) запропонував мені взяти участь в Авторських читаннях у Львові, тому велика подяка йому за запрошення.

– Здається, що ваша дебютна книжка «Новорічний підйом на Ясеніну» була написана під впливом вражень від подорожей південною Словаччиною, чи я помиляюся? Ви любите подорожувати?

– Одна річ подорож, інша річ, значно важливіша для мене, це зупинка та її тривалість на одному місці до тих пір, поки частково не розкрию певне пульсування та повторюванні формули (зразки) даної місцини. Люблю подорожувати неквапливо, найповільнішим способом. Я – автобусне дитя. Моя мама працювала на Словацьких автобусних перевезеннях, тому скрізь їздив безкоштовно. Водії сміялися з мене, коли одного дня сідав у Лученці, а вже наступного – в Брно, третього – у Нітрі, четвертого дня – у Празі, й п’ятого – у Братиславі. Так повторювалося протягом всього мого навчання. Тепер мені до душі  потяги – бо кращий краєвид, цікавіші звуки. А де можливо, то подорожую пішки.

– Ваша книжка «Новорічний підйом на Ясеніну» є дебютною і відразу ж отримала Премію імені Яна Йоганідеса. Не маєте відчуття, що наступна книжка має бути ще краща, що маєте певну відповідальність перед читачами?

– Радше відповідальність перед самим собою та перед своїми персонажами. Не люблю повторювати помилки чи одні й ті ж схеми. Незважаючи на те, що полишаю інтерпретацію на читача, все ж таки маю певні тривоги за своїх персонажів. Є ситуації, в яких можуть здаватися інакшими, не такими, як їх задумував. У світлі, в якому ніколи не хотів би  їх виставляти. Тоді мені шкода їх, маю відчуття, що зрадив їх, покинув або обдурив, хоч і живуть вже давно власним життям. Вважаю це своєю помилкою та неуважністю.

– Розкажіть нам про своє видавництво Mappa editions. Як і чому виникла ідея створити таке оригінальне видавництво?

– Думаю, що всі малі видавництва, котрі займаються експериментальною музикою, на початках мають такі амбіції – створити цікавий каталог із впізнаваним графічним дизайном і радикальною кураторською підбіркою. Нас цікавить самий акт слухання й саме з цього виходимо, вибираючи різноманітні звукові підходи з міжнародної чи домашньої сцени. Ми діємо за принципом лоу-фай, всі видання проходять через наші руки. В часи стрімових сервісів ми надаємо можливість безпосереднього контакту між куратором, митцем і спільнотою слухачів.

– Яку книжку читаєте зараз?

– Зараз читаю «Осліплення» Еліаса Канетті.

Розмовляла Ірина Пушкар