Вишеградська літературна премія Східного партнерства: що це і для кого

foto: Litcentr

foto: Litcentr

Вже другий рік поспіль Вишеградську літературну премію Східного партнерства отримує український автор: минулоріч лауреаткою стала Софія Андрухович і її роман «Фелікс Австрія», цього року – Володимир Рафєєнко і його книга «Долгота дней» («Довгі часи», пер. українською М. Кіяновської). Що ж це за премія і яке значення вона має для українських авторів? Вишеградська літературна премія виникла у 2014 році в результаті кооперації літературних критиків і літературознавців із країн Вишеградської четвірки: Чехії, Польщі, Словаччини та Угорщини. Премія вручається за підтримки Вишеградського фонду. Її метою є поширення знань про літератури країн Східного партнерства у країнах Центральної Європи.

Членкиня журі й організаторка премії Тереза Хланьова (Прага) пояснює: «Принципoм Visegrad Eastern Partnership Literary Award є нагoрoдити автoра, який у свoїй країнi має пeвнe iм´я та є впливoвoю пoстаттю лiтeратурнoгo прoцeсу. Цe oдин із важливих критeрiїв вибoру, бo iдeя така, щoб видатнi автoри партнeрських країн (цьoгo рoку у нас залучeнo Вірменію, Грузiю, Мoлдoву, Бiлoрусь, Україну) мали можливість дістатися зi свoїми твoрами у iншoмoвний кoнтeкст, але водночас вони вже повинні мати пeвний рeзoнанс у власнiй країнi…»

Експерти з країн-учасниць Східного партнерства вносять пропозиції щодо номінантів, обґрунтовуючи свій вибір саме тим, до якої міри ці книги мають розголос у себе вдома. Із номінантами, які були пропоновані цього року можна ознайомитися тут.

Пізніше журі обирає переможців. Цього року номінантів було 14, з них 8 дісталися до другого кола голосувань: Сергій Жадан, Володимир Рафєєнко, Артем Чех, Олександр Дочинець (всі – з України), Сусанна Гарутюнян (Вірменія), Марцел Герман (Молдова), Архіл Кікодзе (Грузія), Альгєрд Бахаревіч (Білорусь).

У результаті довгих і запеклих дебатів, зокрема вагань між Рафєєнковим романом і романом Жадана «Інтернат», було обрано переможця. Показовими наразі є як кількість українських номінантів, так і те, що вдруге переможцем став саме автор з України. До цього у 2014 році премію отримав Ігар Бабкоў (Білорусь), у 2015 – Акрам Айліслі (Азербайджан).


Перемогу українському авторові, за словами журі, забезпечила ціла низка якостей його роману:

  1. Дуже актуальна тема – це якісно написана книга про сучасні події.
  2. Продуманий, вишуканий стиль письма автора – це якісно написана книга з гарною, але не переобтяженою мовою.
  3. Увага до деталей із залученням контексту, інтертекстові посилання, живі характери – це якісно написана книга, що балансує між великим і малим, загальним і конкретним.

Отже, перемогу забезпечує саме добре письмо, яке може бути цікавим широкому колу читачів. Такий критерій, випрацьований зовнішніми експертами і критиками, дає можливість поглянути на сучасну українську літературу не з «домашньої» перспективи, а саме так, як бачать її у світі. Цей погляд збоку, звісно, враховує актуальність тематики і проблематики, певну ідейність книг, але насамперед розглядає їх у контексті читабельності та суто естетичної цінності.

Іншою перевагою, яку отримують книги-переможці премії, є інформаційний привід, завдяки якому про книги говорять, пишуть і міркують не лише в Україні, а й за кордоном. Найбільшим результатом цього стають переклади. Так, книга Софії Андрухович вийшла чеською мовою 2017 року у видавництві Větrné mlýny, у перекладі Петра Каліни. Уже відомо, що готується переклад книги «Долгота дней» Володимира Рафеєнка, що вийде восени цього року. Після цього у Празі відбудеться також офіційна церемонія нагородження переможця.

Підготувала Ірина Забіяка

Джерело: Litcentr

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Архіви
Категорії