У ході літературного фестивалю Місяць авторських читань 18 липня відбудеться onlinе-зустріч з мандрівником і автором книжки «Відчайдушно гарне життя» Мареком Вадасом о 20:00 на Фейсбук-сторінці фестивалю.

Автор про себе

Як тільки людина ступить на африканську землю, мусить зняти годинник з руки. Тут час не має значення. Пам’ятаю свою першу подорож до джунглів, в яку автобус мав вирушити о восьмій. Просидівши чотири години за склом в сорокаградусній спеці, спостерігаючи за новими подорожніми, яких набилося в автобус так, що голови, дупи, груди стирчали з вікон, а автобус був перевантажений втричі, сказав собі – досить. Буду грати за вашими правилами. Інакше мій європейський мозок перетвориться на кашу, а нерви здадуть.

foto: МАЧ-2019

Вже вп’яте один з найбільших транскордонних фестивалів Центрально-Східної Європи – Місяць авторських читань привезе до Львова літераторів та літераторок з Чехії, Словаччини, Польщі, України та Румунії – Почесної гості МАЧ 2019. Брно – Острава – Кошице – Вроцлав – Львів знову поєднаються культурною магістраллю.  Від 5 липня і аж до 4 серпня МАЧ запрошує львів’ян і гостей міста в «центральноєвропейське кафе» у галереї сценографії Театру Лесі (вул. Городоцька, 36).

Continue reading →

Про збірку оповідань «Відчайдушно гарне життя» словацького письменника Марека Вадаса

Відпустити поводи фантазії… Напрочуд природно вчинив це словацький письменник Марек Вадас, створивши захоплюючі оповіді, з якими оце познайомиться читач. Але письменник не лише створив їх, він водночас заохочує і свого читача зробити такий же крок – відпустити поводи власної фантазії, – тоді й стануться нові дива… Літературна критика зауважила, що фантазія у прозі Марека Вадаса є ядром його художнього світу: саме з неї і постають всі житейські історії, «вона випливає з процесу асоціації при ефективному сприйманні дійсності».

Читаючи мінімалістичну прозу Марека Вадаса, пригадується іспанська приповідка: «Не вірю у відьом, але, безперечно, вони існують».

«Відчайдушно гарне життя» – це оповідання Вадаса з книжок «Цiлитель» і «Чому смерть сміється» у перекладі Івана Яцканина. Continue reading →