Тепер і словацькі діти та їхні батьки можуть погортати, почитати й помилуватися ілюстраціями книжки “Я так бачу” творчої майстерні “Аґрафка”. У словацькому перекладі книжечка вийшла у видавництві “Monokel”. “Я так бачу” Романи Романишин і Андрія Лесіва стала переможцем премії “Bologna Ragazzi Award 2018” – найпрестижнішої міжнародної нагороди у галузі дитячої літератури – у номінації “Non-Fiction”.

Prekrásne ilustrovaná knižka o tom ako funguje zrak, čo to znamená vidieť, prečo existujú farby, ale aj o tom, že svet je krajší, keď sa naň nepozeráme len svojimi vlastnými očami. Jej autori Romana Romanyšyn a Andrij Lesiv vedia o čom hovoria: pod značkou Art Studio Agrafka spolu už niekoľko rokov tvoria vizuálne fascinujúce knihy, ktoré patria k najkrajším na svete. Svedčí o tom aj prestížne ocenenie Ragazzi award, ktoré si tvorcovia odniesli z Medzinárodného veľtrhu detských kníh v Bologni práve za knihu Takto vidím.

ПЕТЕР МІХАЛІК: «У літературному плані вважаю Україну однією з найсильніших країн сучасної Європи»

Джерело: видавництво “Monokel”

Братиславський Град, фото: bratislava-hrad.sk

У продовження матеріалу про Словаччину, як країну замків, варто згадати й словацьку столицю – Братиславу, а точніше Братиславський Град і замок Дєвін.

Братиславський Град – відомий символ столиці Словацької республіки, одна з головних домінант міста, національний культурний пам’ятник. У 1811 році братиславський замок згорів і понад 140 років він простояв у руїнах. Його нова історія почалася в 1953 році, коли країна взялася до його порятунку і поступового відновлення. Реконструкція Граду відбувалася в 1953–1968 роках. У 2008 році Словаччина розпочала його чергову капітальну реконструкцію, реставрацію та перепланування довколишньої території. Реконструкція проходила в три етапи, її завершення планується у 2020 році. Вартість реконструкції становить близько 150 млн. євро. Continue reading →

Міхал Талло “Антимність”

У тернопільському видавництві “Крок” поціновувачі експериментальної поезії можуть знайти для себе книжки двох молодих словацьких поетів Еріка Шімшіка “Чабайська ковбаса та інші копченості” та Міхала Талло “Антимність”.

Міхал Талло  – докторант аудіо-візуальних студій Академії Мистецтв у Братиславі. Співредактор часопису сучасного мистецтва й культури “Vlna”, співтворець міжнародного літературного фестивалю “Novotvar” та координатор поетичного конкурсу “Basne SK/CZ”. Дописує про кінематограф та літературу в чеські та словацькі журнали. Автор двох поетичних книжок.

Ерік Шімшік – словацький поет і прозаїк. Закінчив соціологію в Братиславі. Дебютував книжкою віршів “Monorezeň a Stereozemiaky” (vlna/das, 2013). 2014 року видав прозову книжку “Hegemónia” (vlna/das), яка була номінована до престижної нагороди Anasoft Litera. Його книжка “Čabajka a iné údeniny” (brak) вийшла 2017 року. Ерік також керує кав‘ярнею “Goriffee” у Братиславі. Continue reading →

Шоста книжка серії «Відкрий світ» видавничої групи КМ Букс розповідає читачу одразу про дві досить близькі до України країни — Чехію і Словаччину — не як туристичний путівник, а вустами авторки-українки, котра мешкає там з підліткового віку.

Віта Гончарова-Ямборова сьогодні є відомою письменницею-детективісткою у Словаччині. Вона ділиться своїми спогадами про те, як відкривала для себе ці краї, мову і людей, їхню культуру й традиції, знаходить подібне до України і відмінне, смішне і сумне. Авторка веде у часі і просторі, щиро ділиться своїми відкриттями, спогадами і планами, завдяки їй читач дійсно відкриває собі незнаний раніше світ, навіть якщо йому вже доводилося бувати у цих країнах.

“Словацька мова мені усе життя звучала, як для інших людей, французька.  Ну, дуже вона мені подобалася. Навіть в університеті який час я була дуже небайдужою до одного старшокурсника зі Словаччини тільки через те, що він не переходив на чеську і розмовляв словацькою. І хлопець він був “хоч куди козак”, але не це було головним. Коли він говорив, я не все розуміла, тому що різниця між чеською і словацькою дуже велика, але хотілося тільки прикивувати на знак згоди і слухати.

Мова у словаків дуже співуча, і для мого вуха наймилозвучніше слово – чучор`єдка – чорниця, чорна ягода.  Чучор`єдками ще називають молоденьких гарних дівчат”, – Віта Гончарова-Ямборова, “Моя Чехія, Моя Словаччина”.

Джерело: видавнича група КМ Букс

Етела Фаркашова, foto: SSS

У середу, 19 вересня, у Драматичному театрі імені П.О. Гвєздослава (Братислава) відбувся урочистий захід з нагоди вручення однієї з найпрестижніших літературних премій Словаччини – Anasoft litera. Отже, 13 лауреатом Anasoft litera стала письменниця, поетеса, філософ Етела Фаркашова з книжкою «Сценарій».

У своїй прозовій книжці «Сценарій» авторка піднімає тему старості та старіння не тільки як індивідуальної психологічної, але й у зв’язку з одержимістю сучасного суспільства ідеалами молодості, що є великою соціальною проблемою. Це розповідь про стару подружню пару з філософськими рефлексіями на питання, чи здатна людина зрозуміти «логіку» своєї життєвої історії, зв’язки між її різними періодами, й тим самим направити її формування. Continue reading →

З 19 до 23 вересня у львівському Палаці Мистецтв та у понад 50 локаціях міста відбудеться 25-й «Book Forum». На один із масштабних книжкових заходів України завітають відомі словацькі письменники – Міхал Гворецький та Владімір Балла. Також до Львова завітає одна з найоригінальніших словацьких поеток ХХІ століття – Марія Ференчугова. Зокрема 20 вересня в Музеї етнографії та художнього промислу НАН України (просп. Свободи, 15) в межах презентації українського перекладу книжки «Троль» Міхала Гворецького говоритимуть про інститути тролів, дезінформацію та гібридні війни. Початок дискусії о 17:00.

А 22 вересня у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса (вул. Курбаса, 3) відбудеться презентація українського перекладу твору “Іменем батька” словацького письменника Балли. Початок презентації о 18:00.

Також 22 вересня в кафе “Старі мури” (вул.Сербська, 5) поціновувачі сучасної прози матимуть нагоду познайомитися з творчістю словацької поетки Марії Ференчугової. Початок зустрічі о 14:00.

Детальніше про програму та гостей форуму на сайті Book Forum

У тернопільському видавництві «Крок» виходить у світ український переклад поезій однієї з найоригінальніших словацьких поетес ХХI століття – Марії Ференчугової.

Марія Ференчугова/Mária Ferenčuhová (1975 р.н.) викладає історію та теорію документалістики в Академії мистецтв у Братиславі. Є постійною дописувачкою словацьких періодичних видань «Fragment», «Park», «Host», «Romboid», «Vlna», а також спеціалізованих часописів, таких як «KINO-IKON», «OS», «História», «Tvorba T», «Slovenské divadlo», «Človek a spoločnosť», і чеських – «Cinepur», «Iluminace». Крім викладацької діяльності Марія також займається художнім перекладом з французької. Дебютувала збіркою поезій «Skryté titulky» у 2003 році. Марія Ференчугова видала чотири поетичні книжки: «Skryté titulky» (2003), «Princíp neistoty» (2008), «Ohrozený druh» (2012), «Imunita» (2016). У своїх збірках поетеса піднімає теми абсурду, відчуження, екзистенційної невизначеності, незмінної повсякденності, партнерства та материнства без пафосу, смертельного захворювання чи екологічної загрози.

Вірші Марії Ференчугової вийшли окремими виданнями у Великій Британії та Македонії.

Джерело: видавництво Крок, LIC

Баллу часто називають словацьким Кафкою або одним із найкращих представників постмодернізму в літературі цієї країни. Від першого у творі «Іменем батька» абсурд і спустошення, від другого ‒ злість, численні підтексти й алюзії. Оповідач вимагає від читача уваги, бо він втратив дружину, не спілкується із синами, тому мусить комусь розповісти про свої проблеми.

Маєте вуха? Слухайте. «Сини своїх батьків не знають», ‒ це не банальність, подана як життєва мудрість, а пряме посилання на історичне минуле Словаччини, яка століттями не мала незалежності; сцена у лікаря на першій же сторінці ‒ не натуралізм і виклик суспільним нормам моралі, а страх не відродитися, не продовжитися у власній творчості, яка може залишитися списаними аркушами у шухляді. Будинок, який звели оповідач та його брат, є метафорою їхньої батьківщини. Дивна споруда має лабіринти, приховує особливу енергію, сповнену священного сенсу. Continue reading →